17.12.2014 р. в стінах Черкаського політехнічного технікуму відбулася зустріч з випускником 2013 року відділення «Економіки і програмування» Олександром Тараненком, що є учасником АТО, нині  прибув у відпустку, та за 10 днів повернеться назад – захищати кордони нашої держави. Після завершення навчання Сашко з власної волі пішов служити десантником за контрактом. Однак з листопада 2013 року країна змінилася і звичайні навчання перетворилися на справжні військові події. Як згадує сам Олександр: перше завдання (йдеться про квітень 2013) було неочікуваним – ніхто не готовий був до такого повороту подій. Він був у Криму, коли всі ще не вірили, що це діється з нами;  він був у Слов’янську, під Іловайськом, Маріуполем, поблизу Донецького аеропорту – село Піски. Штурм гори Карачун і було його першим завданням. Ця гора стала рідною домівкою рівно на 3 місяці. Саме тоді він побачив: як помирають друзі; як можна просто чекати наказу, поки по тобі «валять» з мінометів; як хочеться їсти та пити, а у тебе лише мішок кільки.

Саша служить в 95-й бригаді, що виконує найскладніші завдання на сході країни. Так, він брав участь в операції по виведенню 72-ї бригади з-під Іловайського котла, знімав оточення з Донецького аеропорту, охороняв Маріуполь.

 На питання із залу: «Чому більшість наших солдатів хочуть повернутись назад, навіть після поранення?», – він відповів: «Тут все несправжнє, брехня, самообман, світ втратив цінності…Там –  життя набуває справжніх фарб, люди – стають тими, ким вони є насправді. Тут я нічого не зміню, там – я в силах ще щось зробити!».

Сашко ще багато розповідав про непродуманість наказів, про неготовність України до справжньої війни, та все ж – він говорив і про силу духу, патріотизм, якого не мають ті найманці, що зараз продовжують топтати нашу землю. Згадував про розчарування тих людей, що довгий час з мирних перетворювались на ополченців, тепер вони вже не вірять нікому. Говорив, що сьогодні там найманці не лише з Росії, а навіть з Німеччини, бачив шведа і австрійця. А найбільше – людей кавказької зовнішності – вони кидаються в очі найперше. Однак вони прийшли на нашу землю, ми ж зараз на своїй території – і захищаємо праве діло. Вони ж – загарбники!

Атмосфера заходу заворожувала: повний зал студентів, що бояться перевести погляд, тиша, заціпеніння. Колишній наставник групи Снігур І.В. підготував подарунок – прапор з підписами студентів та своїми побажаннями, директор технікуму Галат Д.В. – літопис нашого технікуму (сподіваємось, колись на його сторінках буде прізвище Тараненка як героя України), студенти відділення «Економіки і програмування» зібрали матеріальну допомогу на нове обмундирування, Висоцький Владислав як товариш та представник відділення – висловив свої побажання та подарував декілька примірників газети «Політехнік – інформ», де Сашине прізвище вже згадувалось. Нехай ЧПТ побільше виховує таких хлопців, а в державі швидше наступить мир. Тоді з таким поколінням є до чого прагнути і в що вірити. Слава Україні!

Фото

Прес-служба ЧПТ